Зелені технології та їх переваги під час виходу на іноземні ринки останнім часом на слуху. Але які саме практики ховаються за загальними фразами про «сталий розвиток» та «охорону довкілля»? Давайте розглянемо основні «магічні» елементи екологізації виробництва та їх економічні вигоди, узявши для прикладу Канаду, де на питання охорони навколишнього середовища звертають значну увагу.

  • Дотримання національного та міжнародного природоохоронного законодавства.

Почнемо з базових речей. На відміну від офісних робітників, у яких охорона довкілля асоціюється з чимось абстрактним, у керівників підприємств більш приземлене розуміння – про екологічні експертизи та інспекції вони знають із власного досвіду. Дотримання природоохоронного законодавства убезпечує бізнес від протистояння з місцевим населенням та можливої дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності. Краще попередити можливі проблеми ніж пізніше зазнавати фінансових та репутаційних збитків.

«Впровадження сучасних енергоощадних технологій, залучення вторинної сировини та використання відходів у якості джерела енергії – це лише деякі із шляхів для бізнесу вивільнити капітал для більш прибуткових цілей, таких як дослідження та розвиток» – ЄБРР.
  • Впровадження найкращих доступних технологій та скорочення споживання ресурсів.

Організація технологічного процесу визначає вплив підприємства на довкілля. Очевидно, що легше продумати цей аспект ще на етапі проектування виробництва, аніж пізніше витрачатися на боротьбу із прорахунками.

Уряди розвинених країн розробляють настанови щодо «найкращих доступних технологій» для різних галузей виробництва. Це, наприклад, “Звіт про найкращі доступні технології” розроблений National Energy Board Канади. Документ надає практичні настанови не лише щодо процесів, але й управлінських практик на підприємстві.

Джерело зображення:  questcanada.org

Згідно стратегічних планів розвитку, в Україні скоро буде активно пропагуватися схожий підхід, який має призвести до позитивних природоохоронних та економічних ефектів. Адже викиди у повітря, скиди у водойми та генеровані об’єми відходів – це такі самі ресурси підприємства, лише розпорошені у довкіллі. Чим менше відходів, тим більше кінцевого продукту можна виробити з одиниці сировини. Це і є ресурсоефективність. Тому стратегічне врахування рекомендацій щодо найкращих технологій буде фінансово вигідним вашому бізнесу.

  • Управління відходами.

Розглянемо два аспекти: відходи виробництва і відходи споживання.

Відходи виробництва формуються на підприємстві під час виробничого процесу. Пересічна людина мало розуміє масштаб відходів, які продукує українська промисловість. Насправді це сотні мільйонів тон часто токсичних матеріалів, проблема їх накопичення в Україні дуже серйозна. Виробникам слід пам’ятати, що в хімії немає відходів, а є лише невикористана сировина. Це знову ж таки питання ресурсоефективності, яке може перетворити сміття на бізнес-можливості.

Джерело зображення: “Recycling container” by SmartSign 

Відходи споживання включають використані та застарілі речі, упаковку товарів. Ця категорія вже більш знайома населенню. В Україні 95% таких відходів відправляється на полігони, що створює низку незручностей та екологічних проблем. Для їх вирішення у нині обговорюваному проекті Стратегії поводження з відходами запроваджено механізм розширеної відповідальності виробника (РВВ). Він зобов’яже виробників збирати та переробляти деякі види товарів та упаковку. Це дозволить:

  • залучити вторинну сировину у виробництво
  • зменшити закупівлі первинних матеріалів
  • підходити до дизайну товарів у такий спосіб, щоб вкінці життєвого циклу вони могли у більшій мірі піддаватися переробці.

 

  • Зменшення енергоспоживання.

Про те, що споживання енергії, отриманої з викопного палива є причиною змін клімату, вже казано-переказано ще із середини 1990-х років. Але реальної актуальності питання енергоефективності в Україні набуло лише з ростом тарифів на енергетичні ресурси. Відтак, запровадження більш енергоефективних технологій виробництва, зменшення енергоспоживання у побутовому блоці, отримання біогазу з органічних відходів, локальна генерація відновлюваної енергії – це ті природоохоронні заходи, які тепер мають ще й комерційний сенс.

Якщо підприємство виробляє та експортує енергоспоживаючі товари (напр., холодильники, кондиціонери, телевізори), варто очікувати, що на міжнародних ринках може бути прискіплива увага до характеристик їхньої енергоефективності. Логіка зрозуміла: неефективне споживання енергії приладом впливатиме як на енергетичну систему, так і довкілля країни-імпортера.

В Канаді, ЄС та і в Україні вже існує окремий інструмент інформування споживача про енергетичні характеристики товару – енергетична етикетка. Для окремих товарів вона вже є обов’язковою.

Змінна оббивка меблів подовжує строк її експлуатації, а, отже, запобігає необґрунтованим втратам природніх ресурсів потрібних для виробництва.
  • Дизайн та матеріали для товару.

Дизайн товару не обумовлюється екологічним законодавством. Але до цього аспекту можна підійти творчо й розширити аудиторію покупців. Наприклад, для диванів чи стільців можна робити знімну обшивку. У разі забруднення чи пошкодження буде технічна можливість її випрати чи замінити. Це продовжить термін експлуатації меблів та зменшить кількість ресурсів необхідних для виробництва нових товарів.

Залучення вторинної сировини допоможе знизити собівартість товару, сприяти вирішенню проблем із сміттям, а також допоможе у вибудові іміджу відповідального виробника. Наприклад, Adidas запустив лінію кросівок, верхня частина яких виготовлена із переробленого пластику. Чому б ні? Тим більше, що запровадження розширеної відповідальності виробника та заохочення використання вторинної сировини у виробництві в Україні зовсім скоро стане обов’язковим.

  1. Органічне сільське господарство.

Суть органічного сільськогосподарського виробництва полягає у виключенні з технологічного процесу штучних хімічних добрив, пестицидів, генетично модифікованих організмів, консервантів, стимуляторів росту та гормонів.

Як це сприяє захисту довкілля? Органічна сільськогосподарська практика фокусується на стимуляції функціонування ґрунту як природної екосистеми. Це сприяє накопиченню вуглецевих з’єднань та відтак вносить вклад у боротьбу зі зміною клімату. Відмова від мінеральних добрив зменшує ризики забруднення поверхневих та підземних вод.

У традиційному сільському господарстві штучні добрива, пестициди, гормони та стимулятори росту становлять значну частину собівартості кінцевої продукції. Відмова від їх застосування вилучить цю статтю витрат. До того ж, сертифіковані органічні продукти на ринку коштують більше ніж звичайні.

Водночас, специфіка органічного виробництва потребує зміщення акценту на попереджувальні заходи (механічна обробка ґрунту та попередження захворювань тварин). Це часто потребує перегляду постачальників. Додаткових коштів також вимагає й обов’язкова органічна сертифікація.

  • Практики зелених закупівель.

Окрім того, що підприємство виробляє товари чи послуги, воно також є споживачем на ринку. Адже йому потрібна й сировина, й приміщення, й послуги. Навіть якщо виробник дотримується природоохоронного законодавства, має кристально чисту репутацію, але закуповує витратні матеріали у порушника екологічного законодавства, він фактично фінансово підтримує спосіб роботи останнього.

Ці тонкі етичні моменти нерідко мають масштаби міжнародних скандалів. Наприклад, порушення норм викидів забруднюючих речовин автомобілями Volkswagen, коштувало компанії мільярдних збитків, в тому числі і на канадському ринку. Тому, віддаючи перевагу постачальникам, що дотримуються обов’язкових природоохоронних вимог та запроваджують добровільні заходи, підприємство мінімізує власні нефінансові ризики та підтримує свій бренд.

  • Система екологічного менеджменту.

Покращення екологічних показників роботи підприємства не трапляється зненацька. «Політична воля» щодо екологічних пріоритетів має йти від вищого управлінського рівня, а відповідні заходи втілюватися на кожному найменшому етапі технологічного процесу. Тому налагодження системи управління охороною довкілля на виробництві є інструментом, що дозволить виявити проблеми, запустити процес їх вирішення, відслідковувати та попереджати подальші складнощі.

Джерело зображення: “recycle” by Christoffer Horsfjord Nilsen

  • Довгострокові вигоди для всіх

Дотримання підприємством природоохоронного законодавства та взяття добровільних ініціатив обіцяє економічні вигоди. За рахунок розповсюдженого явища «грінвошингу», масової необізнаності українських споживачів у цьому аспекті та їх низької купівельної спроможності, такі перспективи на національному ринку поки що нижчі. Але на ринках розвинених країн затребуваність природоохоронних практик гарантована. Наприклад, канадські супермаркети, підписуючи договори із постачальниками, вимагають ряд «добровільно-обов’язкових» документів, серед яких є й такі, що стосуються охорони довкілля. А необхідність подавати звіти з корпоративної соціальної відповідальності, які включають природоохоронний аспект, зменшує нефінансові ризики іноземних партнерів.

Природоохоронні аспекти виробництва товарів будуть перевагою українських експортерів при участі в державних закупівлях розвинених країн. Оскільки Канада активно впроваджує практики «зелених» закупівель, то вжиті природоохоронні заходи та маркування дадуть більші шанси на успіх.

Дотримання екологічного законодавства та реалізація відповідних добровільних практик очікувано призведе до того, що ріст виробництва не буде супроводжуватись більшим навантаженням на довкілля. Це явище – «декаплінг» (decoupling) – є стратегічною основою сталого економічного розвитку.

У разі масового запровадження заходів щодо зменшення відходів та використання вторинної сировини у виробництві, очікувано відбудуться структурні зміни в економіці та її поступовий перехід до “кругової економіки” («circular economy»).

«Кругова економіка» вже стала стратегічним напрямом розвитку окремих провінцій Канади (Strategy for a Waste Free Оntario) та ЄС (Circular economy package, 2014). Така трансформація призведе до значного скорочення видобутку природніх ресурсів і пов’язаного з цим забруднення довкілля.

Застосування вищезазначених природоохоронних практик – це гра «в довгу». Але це також шлях стратегічної перебудови бізнесу, яка може принести довгострокові фінансові плоди та допомогти закріпитися на іноземних ринках. Тож чому б не почати робити вже зараз те, що скоро стане повсюдною нормою?

Автор: Зоя Павленко, експерт з охорони навколишнього середовища Канадсько-українського проекту підтримки торгівлі та інвестицій

Зображення згори: Frits Ahlefeldt / Hiking Artist Green technologies and their advantages when they enter the foreign markets are recently buzz words. But what are the specific practices hidden behind the general phrases on “sustainable development” and “environmental protection”? Let us have a look at the key “magic” elements how to make the production environmental friendly and their economic benefits, taking Canada as an example where environmental protection issues draw considerable attention.

  • Complying with the national and international environmental protection laws.

Let us start from the basics. In contrast to white collars working in offices whose ideas about protection of environment are quite abstract, the top managers at manufacturing businesses have more close-to-ground notions – they learn about environmental protection examinations and inspections from their own experience. Compliance with environmental laws ensures that a business is safe from coming into conflict with the local communities and punishment with possible disciplinary, administrative and criminal sanctions. It is better to prevent possible problems than suffer from financial and image losses afterwards.

“Introducing up-to-date energy saving technologies, use of secondary raw materials and use of waste as a source of energy constitute just some of the ways for the businesses to free up capital for more lucrative objectives, such  as research and development” – EBRD.
  • Introducing best available technologies and reducing use of resources.

Launching a technology process means the producing facility’s impact over the environment. It is obvious that it is easier to think over the aspect at the stage when a manufacturing facility is being designed than to spend money later addressing the gaps.

The governments in the developed countries design guidelines on “the best available technologies” for various industrial spheres, e.g. Report on Best Available Technology  developed by the National Energy Board of Canada. The document sets forth the practical guidelines both on the processes and management practices at manufacturing facilities.

Source:  questcanada.org

According to the development strategy plans, soon a similar approach will be actively promoted in Ukraine; it is supposed to result in positive environmental and economic outcomes, because the emissions to atmosphere, discharges into waterways and the generated volumes of wastes constitute the resources for an industry after all, currently being just dispersed in the environment.  The less waste the company has, the more items of final products it can manufacture per one unit of raw materials. This is ultimately  resource efficiency. Therefore, taking into consideration the recommendations on the best available technologies at the strategy level will be financially beneficial for your business.

  • Managing the waste.

Let us consider two aspects: manufacturing-related waste and consumption waste.

Manufacturing-related wastes are generated at a manufacturing facility in the course of the production process. An average individual is unlikely to be aware of the scale how much waste is generated by the industry in Ukraine. In fact, it is hundreds of millions tons of sometimes toxic substances. The problem with their amassment in Ukraine is very serious. The manufacturers should remember that in chemical terms there is not such a thing as waste, there is the unused raw material only. Here again the issue of resource efficiency arises when this resource efficiency may turn the waste into business opportunities.

Source: “Recycling container” by SmartSign 

Consumption waste includes disposed and expired items as well as the goods packaging. In Ukraine 95% of this waste is sent to landfills. This results in a set of inconveniences and environmental problems. Seeking to address them, the currently considered draft of the Strategy on waste management introduces a mechanism of a Manufacturer’s Enhanced Responsibility (MER). This mechanism will set a requirement to the manufacturers on collecting and processing some types of the goods and packaging. This will provide an opportunity to:

  • Engage secondary processed raw materials into industry
  • Reduce buying of the primary raw materials
  • Design the products in such a way so that at the end of its life cycle they could better recycled.

 

  • Reducing energy consumption.

Since as early as mid 90s there have been a lot of statements on the consumption of energy produced from the fossil fuel as a cause for the climate change.  However, energy efficiency has become high on the agenda in Ukraine only after the tariffs for energy resources started to grow. Hence, introducing more energy efficient technologies for domestic needs, extracting bio gas from the organic waste, local generation of the renewable energy: all these environmental interventions currently make sense in commercial terms.

If a company manufactures and exports energy consuming goods (e.g., refrigerators, air conditioners, TV sets), one should expect close attention to their energy saving characteristics at the international markets. The logic is clear: a gadget’s inefficient energy consumption will influence both the energy system of an importing country and its environment.

Both Canada, EU and Ukraine already have a specific tool to inform a consumer about energy characteristics of a product: an energy consumption label. It is mandatory for some categories of goods already.

Removable covers for furniture extends its time of use and, hence, prevents unjustified expenses of natural resources necessary for their production.
  • Design and materials for a product.

The product design is not dictated by the environmental policies. However, one may adopt a creative approach to this aspect and expand its target group of consumers. E.g. you can use the removable covers for sofas or chairs. In case it gets dirty or damaged, there will be a technical opportunity to have it washed or changed, extending the period of time within which this piece of furniture is used and reducing the amount of resources necessary to produce new goods.

Using the secondary raw materials will contribute to reducing the production cost of a product, help with addressing the waste issues and assist with creating an image of a responsible manufacturer. For instance, Adidas launched a line of training shoes with their upper part manufactured of the recycled plastic. Why not? Anyway, introducing an extended responsibility of a manufacturer and encouraging the use of the recycled raw materials for production will very soon become mandatory in Ukraine.

  • Organic agriculture.

The organic agriculture is about excluding artificial chemical fertilizers, pesticides, genetically modified organisms, preservatives, growth stimulants and hormones from the technology process.

How does this contribute to the protection of the environment? Organic agricultural practices focus on stimulating the soil’s functioning as a natural environmental system. This contributes to the accumulation of carbonic compounds in the soil and makes its input into addressing climate change problem. Withdrawal from use of mineral fertilizers reduces risks for pollution of surface and underground waterways.

The costs of artificial fertilizers, pesticides, hormones and growth stimulants constitute a considerable part of the production costs of a final product at the modern agriculture. Dropping their use will eliminate these expenditures. Also the certified organic food products’ prices are higher than the average ones at the market.

At the same time, the specific features of organic agriculture require re-focusing on preventive measures (mechanical processing of the soil and preventing diseases of the livestock). This often leads to review of suppliers. Mandatory organic certification also entails additional costs.

  • Green procurement practices.

In addition to production of goods or services, a business is a consumer at the market as well. It also needs both raw materials and premises and services. Even if a manufacturer sticks with environmental laws, has a spotless reputation, but still purchases raw materials from a infringer of environmental laws, this manufacturer, in fact, provides financial support for the way how this latter works.

These subtle ethical moments sometimes result in international scale scandals. For example, when Volkswagen cars violated the norms for polluting emissions, this resulted in billions worth losses for the company, including at the Canadian market. Therefore, if a company favors the suppliers complying with mandatory environmental standards and introducing their voluntary interventions, this company minimizes its own non-financial risks and supports its brand.

  • Environmental issues management system.

The improvements in environmental indicators of a company’s performance do not occur by chance. It is the highest leadership that should be the source of a “political will” for environmental priorities; and respective interventions should be implemented at every tiny stage of the technology process. Thus, introducing an environmental management system at a manufacturing facility constitutes a tool allowing identification of problems, launch of the process to resolve them, monitor and prevent further issues.

Source: “recycle” by Christoffer Horsfjord Nilsen

  • Long-term benefits for all

If a company complies with environmental laws and policies and undertakes voluntary initiatives, this approach promises economic benefits. The widely spread phenomenon of “greenwashing”, low awareness of consumers in Ukraine about these issues and their poor purchasing power, however, set the perspectives for these benefits at the market of Ukraine at quite a modest level so far. The demand for environmental practices at the developed countries’ markets is high. E. g., while signing contracts with their suppliers, Canadian supermarkets demand a set of voluntary/mandatory documents, including those on environmental protection. The obligation to submit a corporate social responsibility report (encompassing environmental issues) reduces non-financial risks for foreign partners.

The environmental aspects of the goods production will constitute advantages for Ukrainian exporters when they bid for the public procurement tenders in the developed countries. As Canada actively promotes green procurement practices, the previously undertaken environmental interventions and labeling will provide them with better chances for success.

Compliance with environmental laws and implementation of respective voluntary practices are expected to result in the process when the growth in production does not entail bigger burden for the environment. This phenomenon – decoupling  – is a strategic pre-requisite for sustainable economic development.

In case the interventions on reducing waste and use of the secondary raw materials are undertaken on the massive scale, the structural changes in the economy are expected to occur and the economy will be transformed gradually into a “circular economy”.

 

The “Circular Economy” has already become a strategy for development in several provinces of Canada (Strategy for a Waste Free Оntario) and EU (Circular economy package, 2014). This transformation will lead to considerable reduction in the extraction of natural resources and the related environmental pollution.

Introducing the above mentioned environmental protection practices is a long-term game. But it is also a way to strategically rebuild the business that may yield financial benefits in the long-term perspective and help to solidify your position at the foreign markets. Why shouldn’t you start doing right now the things, which will become a universal standard soon?

Picture on top: Frits Ahlefeldt / Hiking Artist

Author: Zoia Pavlenko, Ukrainian Environment Expert at CUTIS project