KPMG:Your Business in Ukraine 2017

KPMG practical guide provides insight into basics. It is a compass to all stages of your business in Ukraine: market entry strategies, your company registration, taxation and other relevant information.

Our industry expertise will help you to find effective practical solutions in Ukraine and abroad.

[pdfviewer width=”800px” height=”700px” beta=”true/false”][/pdfviewer]

Ukraine’s booming IT sector is good news despite the war

A plain Soviet-era office block squats on a residential street in the beautiful historic city of Lviv, Ukraine. The lobby is dimly lit and there is no seating, only a stern guard who points to the elevator to access local software engineering firm N-iX.

The doors part and the offices are an orange and white oasis, with lofty ceilings and light and young people working at clusters of desks.

This is Ukraine, a country of stark contrasts. Old Ukraine is stuck with antiquated businesses, methods, and corrupted leaders. New Ukraine is sunny, prosperous, and talented despite war in the east and scandals galore.

N-iX, for instance, employs 200 talented and world-class software developers who are working on projects around the world in offices in Lviv, Stockholm, and Sofia. I met its CEO and founder, Andrew Pavliv, in Silicon Valley two years ago and visited his operation in 2015.

“We are very proud of our company and our projects,” he said.

And he should be. He and the rest of the IT sector in Ukraine have become Europe’s largest software development industry. There are 100,000 Microsoft certified software professionals in the country and aggressive plans to double this number by 2020.

N-iX is rooted in Lviv but its market is global. Its cool offices could be in San Francisco or New York City and its workforce is just as brilliant. Walls are decorated with irreverent cartoon figures, funny quotations, and many flags representing their multinational clients.

There is also a large attractive kitchen and eating area, a gym, and recreation area with foosball and other games to provide a gathering place and break from intensive projects in multiple time zones.

During a tour of the premises, N-iX spokesman Halyna Dumych said that “Ukraine is now fourth in the world in the number of IT professionals after the United States, India, and Russia.”

Sanctions have cost Russia IT business and many have opted for Ukraine instead. In other words, Ukraine is winning the IT “war.”

Three recent and significant deals have turned the tech world’s attention toward Ukraine. In September, Snapchat paid $150 million to buy a two-year-old Ukrainian startup in Odesa called Looksery. The previous record was $45 million paid by a Google mobile division for Viewdle.

In November, financier George Soros made a big bet when his Ukrainian Redevelopment Fund acquired a stake in Ciklum Holding Limited in Kyiv, a successful IT firm with 2,500 professionals. “It is a very dynamic company in an industry that represents the future of Ukraine,” said Soros.

Analysts estimate that there are more than 2,000 startups in the country’s major cities. And some have already made their mark. Ukrainians are behind global success stories such as Grammarly, an online writing enhancement software, and Paymentwall, an online platform dedicated to selling digital goods and services.

Both those companies, like 100 other multinationals, have huge research and development operations in Ukraine such as Siemens, Samsung, Oracle, Cisco, SoftServe, Procter & Gamble, and Bioclinica.

Ukraine’s IT sector is proactive and is determined to transform the country from the world’s bread basket to the world’s “brain basket,” says Yevgen Sysoyev, managing partner of AVentures Capital in Kyiv.

In February, he published “IT Ukraine” that listed the sector’s growing achievements and impressive client base. To reach its goal of 100,000 more IT professionals with proficiency in English by 2020, the sector is signing on universities, local governments, and companies.

For instance, the Lviv IT Cluster, an organization run by Stepan Veselovskyi, has linked three universities, the city council, and thirty-four companies to build incubator facilities, host a large conference annually, and develop IT House, the first of several seventy-two-unit condo buildings on low-cost city land to help IT professionals relocate from war-torn areas or smaller centers. The first building sold out immediately last year.

There is a distinctive Ukraine advantage: A pool of talent well-versed in math and sciences, a desire to get ahead, and a competitive advantage for export of services because salaries are 40 percent to 50 percent lower than in the West. To boot, these companies are paid in foreign currency.

Young people are flocking to the industry because an IT software developer is the “highest paid job in Ukraine,” said Dumych. For instance, she said a railway engineer in Britain makes 1.5 times more than an IT software developer there, but in Ukraine a software developer makes 15 to 20 times more than a railway engineer.

Kyiv and Lviv are the main centers of activity but a robust tech sector exists in most of the country’s cities. But Lviv is growing quickly because of its location, furthest from the violence in the east, as well as just three hours flight from Vienna or Warsaw.

“The headlines look bad, but this is an exciting time for entrepreneurs,” said Lenna Koszarny, CEO of private equity firm Horizon Capital in Kyiv with hundreds of millions invested in the country in many sectors. “We are bullish about Ukraine.”

First published Atlantic Council website Feb. 26, 2016

About author:

Diane M. FrancisSenior Fellow Atlantic Council Eurasia Section, Adjunct Faculty Singularity University in Mountain Vie the National Post in Canada, Professor at Ryerson University, author of 10 books


Ukraine Is Silently Leading A Digital Currency Revolution

There’s a witticism sometimes used among Ukrainians: “may you be forced to survive only on your official salary.” The quip is both a tongue-in-cheek nod to the endemic corruption that is a daily, often necessary, reality of life in Ukraine and also emblematic of a certain self-effacing, survivalist mentality constituent to the national character. In recent years, the necessity of this “go-it-alone” approach to daily life has led to first-in-the-world technological strides.

Ukrainian frustration with the corrupt status quo boiled over in 2014, leading to the Euromaidan revolution and the ousting of Kremlin ally Viktor Yanukovych. But beyond the photo-ready scenes of violent confrontation, ensuing economic instability saw a digital revolution silently take hold in the form of an almost unparalleled adoption of digital “crypto-currencies,” such as bitcoin.

Bitcoin is based on so-called “blockchain” technology, a “centralized but decentralized” concept that helps the currency simultaneously balance security, anonymity and fiscal stability. The blockchain is “centralized” in that it serves as a ledger by which digital transactions—say, sending a single bitcoin to an online vendor—are tracked to ensure that, for example, the bitcoin is actually yours and not a digital copy. But the ledger is also “decentralized,” in that it’s distributed widely and open to the public, allowing no single party or group to game the system. The result is an ostensibly open, transparent system of currency.

Ukraine has been nothing short of passionate in its embrace of bitcoin, with many citizens using the currency as a hedge against extreme inflation and an unstable hryvnia that has lost 80% of its value amid ongoing turmoil. In 2014, nearly 5,000 BNK-24 ATM terminals nationwide began offering the option to buy bitcoins for cash as effortlessly as one would conduct any other automated banking transaction. Last year saw one Ukrainian bitcoin-selling service report a five-fold increase in demand, and the country also became the first regulated market in the world to begin offering futures on bitcoin contracts.

But perhaps most notably, the Ukrainian government has sought to apply the promising technology’s tell-tale transparency to its process of auctioning state property. In 1991, when the Soviet Union collapsed, Ukraine underwent a sort-of “revolution without a revolution.” The same basic, established power structures remained in place, despite an ostensibly more democratic government that had, in reality, done little more than change the titles on its business cards.

As Ukrainian historian Dr. Serhy Yekelchyk writes in Ukraine: Birth of a Modern Nation: “The new elites were essentially the old Soviet bureaucrats in Ukraine who came to power as a result of imperial collapse rather than revolution and thus felt no need to develop either democratic institutions or a market economy.”

With former party elites maintaining their positions of power under a different banner, the process of auctioning off state assets to the private sector became a lucrative target for the unethical. With a small group of elites controlling the auction process, access could be used to curry favor and to line the pockets of the country’s entrenched oligarchs. Both ousted Ukrainian President Viktor Yanukovych and former Prime Minister Yulia Tymoshenko—nicknamed the “gas princess” for the fortune she amassed in the natural gas industry—are among the high-ranking officials alleged by court documents to have benefited from such practices.

Last July, at a blockchain-related conference in Odessa—one of two Ukrainian bitcoin conferences held in 2016, both of which drew sellout crowds—Minister of Finance Oleksandr Danylyuk laid out plans to move the auction process from a paper-based system to the new blockchain-based “Auction 3.0” system, thereby ensuring transactions would be public and fully transparent. The efficiency of the system—which represents one component of a “Cashless Economy Project” undertaken by the National Bank of Ukraine slated to run through 2020—promises a number of additional benefits, including significant cost savings and a dramatic decrease in the bureaucracy needed to run the system.

The timing of this dramatic rush toward digital currencies is not without a certain sad irony. Ukraine is perhaps the nation most singularly affected by the foreign policy shifts following the election of President Donald Trump. Trump’s unabashed willingness to cozy up to Russia, whose ongoing military presence in Ukraine underlies many of the nation’s economic woes, represents a waning opportunity for Ukrainians who had hoped for a more hard-line stance from the United States. With a long history of Westward-reaching diplomacy, even under Soviet rule, the country became the third-largest recipient of American foreign aid by the end of the 1990s, despite only achieving independence in 1991.

Thus even as the idealized ally upon which Ukraine modeled its very constitution finds itself rushing headlong into that which Ukraine has long sought to flee, Ukraine’s commitment to blazing new trails in the name of transparency represents a commendable example for an American political sphere increasingly marked by intentional obfuscation and “alternative facts.”

Author: Ben Carnes

Mr. Carnes is communications director and policy analyst for the R Street Institute, a free-market think tank in Washington, D.C. Mr. Carnes previously served as communications director for Rep. Trent Franks (R-AZ) and Rep. Darrell Issa (CA-49).


Чому ЗВТ з Канадою є частиною нашої євроінтеграції. Стаття першого віце-прем’єра

Минулого тижня Верховна рада ратифікувала Угоду про вільну торгівлю між Україною та Канадою.

Нагадую, що Угода є частиною політики уряду з розширення торговельних можливостей для українських експортерів. І курс України на ЄС відіграє тут першочергову роль.

Фактично йдеться про трикутник можливостей та взаємодії у виробництві Україна–Канада–ЄС, де лейтмотивом є українсько-європейська співпраця в аграрній, промисловій та інших сферах, з акцентом на інновації та високі технології.

Але чи можна назвати цей трикутник можливостей рівностороннім?

Що Україна може запропонувати технологічно розвиненим Європі та Канаді, аби стати повноправним учасником нового рівня економічно-торговельних взаємин?

Після руйнування виробничих зв’язків з Росією українські промислові підприємства почали спрямовувати свої зусилля на створення виробничих ланцюгів з ЄС та іншими країнами світу.

Так, за даними The World Integrated Trade Solution (WITS), у 2015 році Україна імпортувала з РФ проміжних товарів (вихідних для промисловості) на суму $1,9 млрд, експортувала – на $2,1млрд. Для порівняння – до Канади за 2015 рік імпорт з України тих самих проміжних товарів склав $9,4 млн, а експорт – $17,6 млн.

Очевидно, що українські підприємства не можуть миттєво подолати залежність від проміжних промислових товарів, тому розширення альтернативних коопераційних зв’язків, пошук виробничих і торговельних партнерів у ЄС і Канаді є вельми актуальним та своєчасним.

Тут нагадаю про започаткований нещодавно Промисловий діалог Україна-ЄС, який лише кілька тижнів тому стартував у Брюсселі. В рамках цього діалогу ЄС та Україна розпочали горизонтальну взаємодію між окремими підприємствами, громадськими організаціями та галузевими асоціаціями, зокрема аграрними. Себто – фактичними учасниками виробничих відносин, на рівні яких відбувається організація спільних бізнес-процесів.

Але до чого тут Канада?

По-перше, вихід на великий ринок збуту в Канаді створює вигідні та широкі можливості для експорту спільної українсько-європейської продукції на північноамериканському континенті. Йдеться про авіабудування, ІТ-продукцію, легку промисловість, продукцію АПК, включно з екопродукцією.

Мало хто знає, що об’єднані в АПК спільні зусилля України та Канади можуть зробити нас найбільшим світовим оптовим трейдером у сфері вирощування та переробки зернових. До речі,

з моменту підписання угоди про вільну торгівлю з Канадою три українські компанії (з них – дві аграрні) отримали понад $300 млн прямих інвестицій з Канади.

Разом з тим Україна має чіткий намір змінити сировинну орієнтованість економіки на технологічно розвинену модель виробництва продукції з високою доданою вартістю. Причому таке виробництво має включати велику частку малого та середнього бізнесу, який часто створює виробничі зв’язки з великими компаніями та забезпечує зайнятість значної кількості працівників.

Наприклад, восени 2016 року на Львівщині німецька компанія “Бадер” відкрила новий завод з пошиття автомобільної шкіри преміум-сегменту, де працюватимуть близько 3 тис. працівників. І це далеко не єдиний приклад успішної синергії України та ЄС.

Саме тому взаємодія України з Канадою важлива саме у трикутнику з ЄС. Бо саме цей трикутник створює нові можливості для спільної діяльності у промисловості та виробництві, де Україна пропонує дуже вигідні умови оплати праці та зручне розташування  виробничих потужностей спільних підприємств.

Для України це означатиме нові сучасні виробництва, які включатимуть, крім АПК, також розвиток автомобілебудування, виробництво авіапродукції, фармацевтичні компанії, продукцію легкої промисловості та інноваційні технологічні рішення.

При цьому прямі іноземні інвестиції у промисловість принесуть в Україну капітальне обладнання, новітні технології, а також управлінські та маркетингові рішення та досвід. Це означає більший мультиплікативний ефект від інвестицій, адже інвестори фактично “вмонтовують” новостворені виробничі потужності у вже існуючі ланцюжки виробництва.

Тому визначальною конкурентною перевагою України у відносинах з високотехнологічною промисловістю країн ЄС та Канади є наші працівники.

Вони мають надзвичайно високий, навіть за європейськими мірками, рівень освіти та кваліфікації, спеціалізацію в галузі природничих наук, технологій, інженерії, математики та здатні створювати нові знання, продукувати, адаптувати та використовувати передові технології.

Ці якості, помножені на працелюбність, на додачу до конкурентної вартості праці створюють неймовірні можливості для виробництва конкурентної продукції і створюють привабливі можливості для будь-якого спільного українсько-європейського підприємства чи інвестпроекту, який розмістить свої виробничі потужності в Україні.

В умовах зростання світової конкуренції ЄС буде вигідно розміщувати свої промислові потужності в Україні, де є простір та умови для створення нових підприємств та трудові ресурси для кваліфікованого налагодження складних технологічних процесів.

Такий сценарій, до речі, утримає кваліфікованих українських працівників від переїзду до Європи, адже, на відміну від сфери послуг, промислове виробництво потребує участі працівника у виробничому процесі.

Це надзвичайно важливо для розвитку регіонів, адже кваліфіковані інженери та фахівці високотехнологічних виробництв матимуть більше можливостей для працевлаштування в Україні, і саме в тих регіонах, де є достатні площі для розміщення нових виробничих потужностей для підприємств.

Автор: Степан Кубів,

перший віце-прем’єр України,

міністр економічного розвитку та торгівлі


Ukrainian agricultural boom: Why it matters to Irish farmers

Ukraine has officially reported yet another record grain harvest for 2016, exceeding 66m tonnes in the process.

Of this, wheat accounted for 26.8m tonnes, maize came in at 28m tonnes and the barley harvest amounted to 9.9m tonnes. Aside, 4.3m tonnes of soy bean were also harvested.

Agriculture-related products are now the largest exports from Ukraine, accounting for €14.6 billion, or 42.5% of total Ukrainian exports in 2016 (by value).

The impact of Ukraine’s agricultural export-led growth can already be seen in Ireland.

Ukraine has been the leading overseas supplier of maize into Ireland over the past three years, exporting 284,908t to Ireland last year.

This figure was 298,016t in 2015 and 235,509t in 2014. In contrast, just 26,000t of Ireland’s maize imports originated from Ukraine in 2011.

The opportunity for further bilateral trade opportunities with Ukraine needs to be further explored.

For example, as a key global fertiliser exporter, Ireland could easily turn to Ukraine for supply of this key input.

At the same time, Ukraine has a deficit in quality bovine stock and genetics. It also imports a lot of its farm machinery needs.

These are areas that Ireland could capitalise on – from an export point of view.

Sugar Beet Industry

Ukraine has the capability to double its agricultural output; there’s enough capacity to feed 500m people. It has the capability to easily capitalise on post-Brexit agri-food trade opportunities.

Similarly, those with notions of resurrecting Ireland’s sugar beet industry should cast a wary eye on the Eastern European country.

[list style=”arrow,bullet,check,cross” color=”blue-lite”]

  • The 2016 sugar beet harvest in the Ukraine amounted to 13.7m tonnes, with an average yield less than 50t/ha. Ukraine also exported 465,900t of sugar in 2016 – a new record.


Keep in mind, Ukraine planted 2.75 times more land area under sugar beet in 2006. Also, Ukrainian sugar beet yields are just two-thirds of EU average yields.

It could easily up the ante in the market, with further growth.

Ukrainian Agriculture

Ukraine has 41m hectares of farmland; that’s ten times Ireland’s 4.1m hectares. Over half of this land is farmed by 48,000 commercial farmers.

Out of these 48,000 commercial farmers:

[list style=”arrow,bullet,check,cross” color=”blue-lite”]

  • The top-100 farming companies, known as ‘Agri-Holdings’, collectively farm 6.4m hectares (15.8m acres). These holdings range in size from 14,000ha (34,600ac), to the largest farming corporation in the country with 654,000ha (1.6m acres).
  • Below this there are 5,400 farms managing, on average, farms sizes of 1,950ha (4,815ac).
  • Rounding off the commercial farming sector are 42,700 farmers farming, on average, 108ha each (267ac).


Long known as the ‘bread-basket of Europe’, Ukraine boasts 33% of the world’s fertile chernozem soils (a fertile black soil – rich in humus).

The country claims the following distinctions in the global agricultural league table:

[list style=”arrow,bullet,check,cross” color=”blue-lite”]

  • Top producer of sunflower seeds and sunflower oil.
  • Second highest exporter of grains.
  • Third highest producer of barley.
  • Fourth highest exporter of barley.
  • Fifth highest producer of corn.
  • Sixth highest exporter of wheat.
  • Seventh highest exporter of flour.
  • Eighth highest producer of soy bean.
  • Ninth highest producer of wheat.


Looking forward to 2017 Bohdan Chomiak, of consulting agency Ukragroconsult, is confident of another good year for Ukraine’s agriculture sector.

“We expect continued growth in output, as deregulation and reforms have made it simpler for Ukrainian producers to access international best technologies.

“As producers learn to effectively use these technologies this will lead to further growth,” he said.

Meanwhile, Ukragroconsult is also running its annual grain conference at the beginning of next month. One of the largest grain conferences in Europe, the event is expected to bring together over 700 executive delegates from 500 companies – representing 50 countries.

The popularity of this event further demonstrates Ukraine’s growing influence in the agricultural sector – within and outside its own borders.

Author: Tom O’Callaghan


Black Iron: Suspensions Lifted on the Shymanivske Project

TORONTO, ONTARIO–(Marketwired – March 22, 2017) Black Iron Inc. (“Black Iron” or the “Company”) (TSX:BKI) is pleased to report that the Company has received written notice from the Dnepropetrvosk Ecology Department (the “Ecology Department”) that the suspensions on exploration activities imposed by the Ecology Department on the Company’s Shymanivske project in 2011 and 2012 have been lifted.

Matt Simpson, Chief Executive Officer of Black Iron, commented: “We have always believed that the basis for these suspensions were unfounded and we are glad to see Ukraine’s new government taking action to resolve such suspensions and support international investors. It is refreshing to see support from multiple levels of government to bring the Shymanivske project into production. In addition to the suspensions being lifted, the Kryvyi Rih City Council has held public hearings in support of initiating a process to lease to Black Iron surface rights for the land covering the Shymanivske project (see press release dated January 23, 2017). In the near term, the Company expects to receive a positive decision from the Kryvyi Rih City Council authorizing Black Iron to develop a detailed land allotment plan for the Shymanivske project, as required by Ukrainian law, prior to signing a lease agreement with the city of Kryvyi Rih for the Shymanivske project surface rights.”

With iron ore prices holding strongly at approximately US$90/T coupled with Ukraine’s heavily depreciated currency, Black Iron believes the pieces are coming into place to bring the Shymanivske project into production.

About Black Iron

Black Iron is an iron ore exploration and development company, advancing its 100% owned Shymanivske project located in Kryvyi Rih, Ukraine. The Shymanivske project contains a NI 43-101 compliant resource estimated to be 645.8 Mt Measured and Indicated mineral resources, consisting of 355.1 Mt Measured mineral resources grading 32.0% total iron and 19.5% magnetic iron, and Indicated mineral resources of 290.7 Mt grading 31.1% total iron and 17.9% magnetic iron, using a cut-off grade of 10% magnetic iron. Additionally, the Shymanivske project contains 188.3 Mt of Inferred mineral resources grading 30.1% total iron and 18.4% magnetic iron. Full mineral resource details can be found in the NI 43-101 compliant technical report dated January 24, 2014 titled “Feasibility Study of the Shymanivske Iron Ore Deposit for Black Iron Inc.” under the Company’s profile on SEDAR at The Shymanivske project is surrounded by five other operating mines, including ArcelorMittal’s iron ore complex. Please visit the Company’s website at for more information.

The technical and scientific contents of this press release have been prepared under the supervision of and have been reviewed and approved by Matt Simpson, P.Eng, CEO of Black Iron, who is a Qualified Person as defined by NI 43-101.

Forward-Looking Information

This press release contains forward-looking information. Forward-looking information is based on what management believes to be reasonable assumptions, opinions and estimates of the date such statements are made based on information available to them at that time, including those factors discussed in the section entitled “Risk Factors” in the Company’s annual information form for the year ended December 31, 2016 or as may be identified in the Company’s public disclosure from time to time, as filed under the Company’s profile on SEDAR at Forward-looking information may include, but is not limited to, statements with respect to the Shymanivske project, the Company’s ability to obtain the requisite land rights for the Shymanivske project, the impact of Ecology Department lifting the suspensions on the Shymanivske project, the ability of the Company to bring the Shymanivske project into production and its impact on the Company and its shareholders, and future plans for the Company’s development. Generally, forward looking information can be identified by the use of forward-looking terminology such as “plans”, “expects” or “does not expect”, “is expected”, “budget”, “scheduled”, “estimates”, “forecasts”, “intends”, “anticipates” or “does not anticipate”, or “believes”, or variations of such words and phrases or state that certain actions, events or results “may”, “could”, “would”, “might” or “will be taken”, “occur” or “be achieved”. Forward-looking information is subject to known and unknown risks, uncertainties and other factors that may cause the actual results, level of activity, performance or achievements of the Company to be materially different from those expressed or implied by such forward-looking information, including but not limited to: general business, economic, competitive, geopolitical and social uncertainties; the actual results of current exploration activities; other risks of the mining industry and the risks described in the annual information form of the Company. Although the Company has attempted to identify important factors that could cause actual results to differ materially from those contained in forward-looking information, there may be other factors that cause results not to be as anticipated, estimated or intended. There can be no assurance that such information will prove to be accurate, as actual results and future events could differ materially from those anticipated in such statements. Accordingly, readers should not place undue reliance on forward looking information. The Company does not undertake to update any forward-looking information, except in accordance with applicable securities laws.

Contact Information:

Black Iron Inc.
Matt Simpson
Chief Executive Officer
+1 (416) 309-2138

Ukraine’s IT boom could speed up EU integration

Ukraine has a literacy rate of 99.7 percent, which is higher than most EU states

June 2017 will mark the three-year anniversary of the association agreement between the European Union and Ukraine, and while the Eastern European state has taken major steps towards European integration, its progress has been slow.

With the signing of the EU agreement in 2014, it seemed as if Ukraine’s dream of Western integration would finally become a reality. This feeling materialised in 2015 as Ukraine took significant steps in its fight against corruption.

Last year, however, presented new challenges.

The failure to remove various corrupt government officials undermined progress. Furthermore, as anti-corruption efforts stalled, Odesa governor Mikheil Saakashvili, among others, resigned in frustration.

Events within the EU further stymied Ukraine’s progress towards European integration.

In April 2016, the Dutch overwhelmingly rejected closer EU ties with Ukraine. Matters became worse in June when the United Kingdom, one of Ukraine’s staunchest advocates in the EU, voted to leave the bloc.

Implementation of the agreement allowing visa-free travel to the EU has also been delayed. Given these developments, Ukrainian enthusiasm for Europe is slowly waning as many Ukrainians believe the EU may not deliver on its promises.

Critics of Ukraine argue that it is far from ready to join the EU, citing corruption as its major hurdle.

Furthermore, some EU members are concerned that Ukraine’s economy would be a drain on European resources.

This comes at a time when the EU faces the loss of the UK, one of its biggest financial contributors. Some critics argue that it will take at least 20-25 years for Ukraine to be admitted into the organization.

Ukraine continues to face these problems in 2017. It was ranked 131st in the world on the Corruption Perceptions Index, and the war in Donbas has escalated.

New case

While Ukraine’s future may seem bleak, the eastern European state has a new case to present to the EU.

Its educated populace and the IT sector may accelerate the membership process and boost national morale during this difficult period in its history.

Ukraine has a literacy rate of 99.7 percent, which is higher than most EU states. This statistic demonstrates that it can be a vital member of the international community.

The well-educated populace has also led to a booming IT sector, with venture investments in Ukrainian start-ups jumping 237 percent from 2014-2015.

There are currently over 100,000 skilled IT professionals in Ukraine, and the training and knowledge of Ukrainian software developers are on par with those of Silicon Valley. The IT sector accounted for 3 percent of Ukraine’s annual GDP, and has generated billions of dollars in exports.

The work of these Ukrainian developers has not gone unnoticed. Corporations such as Snapchat and Uber have performed well in Ukraine.

Moreover, GitLab co-founder Dmitriy Zaporozhets was listed in Forbes 30 Under 30 as one of the most successful people in the world in the enterprise technology sector.

In addition, international companies are outsourcing to numerous Ukrainian tech start-ups.

Firms such as and Petiole have gained international acclaim and were recognized for their contributions to the Ukrainian market.

Given their expertise, Ukrainian developers would be a valuable asset to the European community as they have demonstrated that they are very motivated, well-trained, and capable.

The recent rise in Ukraine’s tech industry has had a major impact on foreign investment. The tax burden in Ukraine is one of the lowest in Europe, and many investors have capitalised on this opportunity.


Private sector technology firms from Sweden have invested millions of dollars into the tech industry.

The strong performance of IT companies such as Sigma Software and Beetroot have encouraged others, like Danish company Clio Online, to enter the market.

As the IT sector continues to expand it is likely that private tech companies from other EU members will conduct business in Ukraine. This partnership could strengthen international cooperation between the EU and Ukraine.

The IT sector in Ukraine could also help reduce corruption. During the early 2000s Estonia invested heavily in the tech industry, even choosing to develop electronic services to oversee transactions online between government and citizens.

These programs established greater transparency and facilitated good governance. In the words of former Estonian president Toomas Hendrik Ilves, “you can’t bribe a computer.”

Thanks largely to the effect of technology, the Baltic state is now ranked 23rd in the world on the Corruption Perceptions Index.

Using Estonia as a model, Ukraine’s IT sector could play a critical role in fighting corruption, thereby building confidence in Ukraine and easing the concerns of critics in the EU.

With demonstrated strength in the growing IT sector, Ukraine is showing that it can compete with the tech industries of any Western state, and data processing solutions can contribute to greater efficiency and investments across both the private and public sectors.

This suggests that Ukraine is not as far behind as critics suggest, and that skeptics in the EU should not be so hasty in dismissing a potential engine of growth on the continent.

Author: Mark Temnycky is a Ukrainian-American pursuing a masters in public administration and international relations at the Maxwell School of Citizenship and Public Affairs in Syracuse University, New York, in the US

Source: Euobserver

Hilton чи Google? Який шлях вибирає Україна

Успішними стають не ті країни, що мають багато ресурсів та заводів, а ті, що розвивають науку та освіту і застосовують цифрові технології.


ещодавно мені випала честь бути учасником експертного обговорення проекту “Цифрова адженда України — 2020″, проведеного за участю та підтримки Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та компаній — лідерів цифрової галузі.

[pdfviewer width=”800px” height=”500px” beta=”true/false”][/pdfviewer]

Цей проект спрямований на максимально повне й масштабне залучення сучасних цифрових технологій для комплексних реформ в Україні.

Коротко про те, якими є виклики нашої країни і куди нам треба рухатися.

Від ресурсної економіки до економіки знань

Якщо розглянути структуру економік розвинених країн світу, можна побачити, що переважну частину ВВП у них становить сфера послуг. Наприклад, у США частка сільського господарства у ВВП — 1,1%, промисловості — 19,4%, а решта, 79,5%, надходить із сфери послуг, яка і є виробником цифрових рішень.

Американська промисловість одна з найсильніших у світі. За даними світового індексу промислової конкурентоспроможності GMCI-2016, вона поступається лише Китаю, але в найближчі роки експерти прогнозують перехід США на перше місце.

Те, що частка сфери послуг значно переважає частку промисловості, свідчить про величезний вплив сфери послуг і значення її продукту в сучасній економіці.

До сфери послуг, звісно, належить не тільки ІТ-індустрія — вона складається з багатьох галузей. Проте характерним для них є те, що вони передусім спираються не на засоби виробництва, а на інформацію, яка у пост-індустріальному суспільстві коштує значно більше, ніж сировина чи продукти промисловості.

Наприклад, один лише бренд — американська телекомунікаційна компанія AT&T — коштує 87 млрд дол, що майже дорівнює обсягу ВВП України — 93,5 млрд дол.

Розвиток технологій є ключовим фактором формування прибутку в сучасній економіці. Тому стратегія розвитку країни, яка прагне досягти економічного зростання, повинна будуватися навколо застосування таких технологій та знань.

Успішними стають не ті країни, що мають багато ресурсів та заводів, а ті, що розвивають науку та освіту і застосовують цифрові технології.

Щоб залучити більше мізків до роботи на свою економіку, провідні країни змагаються за талановиту молодь, пропонуючи їй освітні та соціальні програми. Така стратегія дозволяє країнам розвиватися і створювати додану вартість.

Наприклад, Сергій Брін народився у Москві, але, переїхавши з батьками до США, заснував там компанію і сьогодні найдорожчий бренд світу Google приносить чималий прибуток економіці Сполучених Штатів.

Як працює “цифровізація”

Говорячи про цифрові рішення, люди часто уявляють щось складне і заплутане: роботів, що керують підприємствами, чи суперкомп’ютер, котрий вирішує всі проблеми людства. Люди не помічають, як “цифровізація” проникає у всі сфери життя і робить звичайні речі простими та зручними.

“Цифровізація” — це не тільки створення смарт-заводів, штучного інтелекту чи доповненої реальності. Це й електронний документообіг, електронний банкінг, електронні урядові послуги, тобто вдосконалення явищ нашого життя.

Зараз навряд чи хтось може уявити життя без банківських карток, хоча ще кілька десятків років тому не існувало самого поняття електронних грошей.

Ми замовляємо в інтернеті послуги, меблі, одяг та їжу, розраховуючись електронними грішми, читаємо електронні книжки, підписуємо електронні петиції і навіть черги в державних установах — таке звичне явище — витісняються наданням послуг в режимі онлайн або за електронними чергами.

Обчислювальна здатність одного старенького комп’ютера дає змогу аналізувати та обробляти величезний потік даних, що спростило різні процеси у багатьох сферах.

Наприклад, бухгалтерський облік, який ведеться у кількох файлах Excel одним бухгалтером, потребував би роботи цілої групи бухгалтерів, які би вручну шукали дані, заповнювали таблиці та робили помилки через неуважність і втому.

Пошук інформації — від адреси найближчої перукарні до праць філософів-позитивістів мовою оригіналу — можна здійснити вдома через пошукові системи. Просто уявіть, яких зусиль коштував би цей процес без інтернету.

Цифрова трансформація дозволяє малим стартапам за лічені роки вибитися у лідери ринку, заробляючи, створюючи додану вартість і змінюючи життя людей.

Наприклад, мережа готелів Hilton, яка існує 95 років, представлена в 92 країнах і має 685 тис кімнат, оцінюється 24 млрд дол. У той же час популярний сервіс бронювання житла Airbnb, що існує лише шість років, оцінюється 13 млрд дол, але пропонує своїм користувачам 1 млн варіантів житла у 193 країнах світу.

Тобто мережі фешенебельних готелів з всесвітнім ім’ям знадобилося майже століття, аби бути представленою у 95 країнах, а шестирічна компанія вже представлена майже у всіх країнах завдяки використанню цифрових технологій.

Два шляхи для України

Реалії ставлять перед Україною низку комплексних завдань, від швидкості та ефективності вирішення яких значною мірою залежить майбутнє нашої держави.

Серед них — проведення реформ, створення робочих місць, формування нового геополітичного курсу, припинення війни, повернення окупованих територій. Ці завдання слід вирішувати в умовах браку часу і коштів, а також послаблення міжнародної допомоги на фоні президентських виборів у США та Франції.

Очевидно, що ефективність вирішення цих проблем значною мірою залежить від того, який інструментарій буде використовувати наша держава.

Глобально є два види інструментів. Перший полягає у використанні традиційних інструментів, які ґрунтуються на покращенні чинних систем та методів. Другий передбачає використання іноваційних інструментів, що базуються на новому баченні, нових технологіях і ведуть до створення нових явищ.

Успішне майбутнє — за використанням саме трансформаційних інструментів. Трансформаційні зміни дозволять досягати цілей швидше, ефективніше і дешеве, так, як Airbnb змогла досягти того, що залишилося недосяжним для мережі Hilton.

Велику роль у цій трансформації України відіграватимуть саме цифрові технології, поширюючись в економіці, політиці і суспільстві.

“Цифровізація” пришвидшує економічні та соціальні процеси, робить їх більш якісними. Залучення цифрових технологій у державний сектор привабливе не тільки тим, що додає прозорості у здійснення владних повноважень державними структурами, а й тим, що робить це здійснення ефективним і швидким.

Реформа державних закупівель в Україні, що відбулася завдяки “цифровізації”, зробила закупівлі прозорими і суттєво зменшила рівень корупції. Крім того, участь у державних тендерах стала простішою, завдяки чому до них приєдналося чимало учасників-підприємств різних розмірів, форм організації чи сфер діяльності.

Крім того, застосування цифрових рішень дає змогу говорити і про розвиток інклюзивності громадян у державні та економічні процеси, що сприяє формуванню громадянського суспільства та демократичних традицій, стимулює розвиток економіки, пришвидшує будь-які процеси, що і відбулося у випадку з ProZorro.

Створення продукту, спрямованого на “цифровізацію” життя, об’єднує різні соціальні групи, надає їм рівні можливості і допомагає долати соціальну нерівність.

Наприклад, ейджизм — обмеження діяльності людей через їх вік — майже зник в ІТ-галузі. Існує багато неповнолітніх, які завдяки відкритим джерелам оволоділи навичками, які роблять їх компетентнішими за більшість дорослих.

Так, Apple неодноразово наймала підлітків, які демонстрували надзвичайні навички в роботі з iOs. На жаль, ситуація з протилежним боком ейджизму — дискримінацією літніх людей — залишається актуальною. Однак це не катастрофа, а всього лише виклик для розробок майбутнього.

“Цифрова адженда України — 2020” підтримується як владою, що свідчить про пріоритетність напряму в економічній політиці, так і бізнесом, який прагне вдосконалювати власний ринок і створювати ефективний, конкурентний продукт.

партнер із розвитку бізнесу ІТ-Enterprise

An end to overhearing annoying phone calls? This mask silences private conversations

Abizarre black mask that blocks the sound of its wearer’s voice so nearby listeners can’t hear could be the latest way to protect your private phone calls – as well as silencing loudmouth colleagues.

The Hushme, a device that fits around its user’s mouth and connects to a mobile for phone calls, claims to be able to mute a caller’s speech to anyone in their vicinity.

Although marketed as a product to keep conversations private, it could also be a godsend for anyone fed up of listening to their colleague on the next desk prattle on, or commuters sick of that one train passenger who doesn’t understand the meaning of quiet carriage.

The device is currently a prototype CREDIT: HUSHME

The Hushme, which was showcased at last week’s Consumer Electronics Show, connects to a phone via Bluetooth and includes a pair of earbuds for listening. But the core of the technology is the microphone-enabled mask that snaps together in front of a user’s mouth.

As well as insulating voice, users can pick one of several recordings to drown out any remaining sound leakage. They include staples such as wind, ocean and rain, animal sounds like birds, monkeys and squirrels, but also the sound of Darth Vader’s heavy breathing or R2-D2’s bleeps.

A promotional video for the Hushme shows an office worker casually wearing the device around his neck like a set of over-ear headphones, although it is almost certain to draw some odd looks if used in public.

It can be worn round the neck when not in use CREDIT: HUSHME

It has been compared with Darth Vader and Batman villain Bane, but Hushme – a group of Ukrainian engineers based in the US – is hoping there will be enough demand from a crowdfunding campaign for a production run.

The device is set to retail for less than $200


LIMA 2017: Ukraine looks to boost presence in Thailand and Malaysian

Ukraine’s state-owned defence holding company Ukroboronprom is looking to boost its presence in the Malaysian and Thai defence markets through government-level commitments to support the growth of the two Southeast Asian country’s respective defence industries.

Ukraine and Malaysia proposed a joint commission on military technical co-operation in late 2016, Pavlo Bukin, the CEO of Ukrspecexport – Ukraine’s military import/export body, confirmed to Jane’s at the 2017 Langkawi International Maritime and Aerospace (LIMA) exhibition in Malaysia on 21 March.

Although the commission is yet to be formally established, the forum is intended to facilitate industrial collaboration between the two sides based on Ukrainian defence sales to Malaysia followed by technology transfers and potential localised production, he said. Potential programmes include Ukrainian sales of multipurpose patrol craft and a maritime patrol version of the Antonov An-148 aircraft.

He added that the committee is supported by government officials at the highest levels. “When the president of Ukraine [Petro Poroshenko] attended a state visit to Malaysia [in August 2016] we discussed prospects for collaboration on several platforms,” he said. “We are continuing in discussions but we don’t yet have any contracts. The competition is very fierce here.”

In Thailand, Ukrspecexport is moving closer to securing an agreement with the Royal Thai Army (RTA) to establish a local facility to build and support Ukrainian military vehicles including the 8×8 BTR-3E1 armoured personnel carrier (APC), confirmed Bukin.

The facility would build vehicles to meet RTA requirements and export to regional customers. It would also provide support for the BTR-3E1s already in operation by the RTA. The RTA ordered in 2008 and 2011 more than 220 BTR-3E1s. Bukin confirmed that deliveries of all these BTR-3E1s were completed in 2016, and that Ukrspecexport is also bidding for a contract in Thailand to supply its BTR-4 8×8 APC.

In addition, Ukrspecexport sees opportunities to expand sales to Thailand of Ukraine’s BM Oplot main battle tanks.